Юрій Савіянович Рамський народився 29 травня 1942 року в селі Шпиколоси Кременецького району на Тернопільщині в селянській родині. Батько, Савіян Ілліч, був мобілізований у 1944 році до лав Червоної армії, а 7 лютого 1945 року загинув на фронті (уже на території Німеччини). Виховання сина лягло на плечі матері, Євдокії Григорівни (14.03.1914-13.02.2001), якій довелося тяжко в житті (чоловік загинув на фронті, батька розстріляли фашисти, хату спалили; залишилась з малою дитиною і свекрухою, яка також вимагала догляду).
Кілька подій, які суттєво вплинули на дитячі та юнацькі роки (і не тільки) Юрія Савіяновича.
Як відзначається в довідниках, Шпиколоси – мальовниче село, що знаходиться поміж горами, видолинками, лісами. А в один трагічний день (14 липня 1943 р.) перетворилося на суцільне згарище, в селі вціліло лише кілька господарств на віддалених хуторах (спалено 240 домогосподарств), загинули від рук німецько-фашистських варварів в пекельних муках діти, матері, батьки. (Тижневик Діалог № 31 (7685) 26 липня 2003 р.). Це так німецько-фашистські загарбники виконували терористичну операцію. Цього дня серед згарищ на горі залишилась дерев’яна церква, а недалеко від неї школа. Наступного дня карателі приїхали знову, підпалили церкву і школу. Так село (хто залишився живим) залишилося без освітнього і духовного осередку.
А в день 14 липня тих людей, які не встигли втекти чи заховатися від карателів, пригнали в центр села, де стояла дерев’яна споруда пожежної охорони, відокремили старших за віком і з малими дітьми, запровадили в те приміщення, зачинили двері, облили бензином і підпалили. Всі двадцять двоє людей, в тому числі шестеро дітей, згоріли. Частину жителів забрали в районну в’язницю, окремих розстріляли, молодих відвезли на каторжні роботи до Німеччини. У в’язниці розстріляли і дідуся Григорія, батька матері Юрія Савіяновича.
Того трагічного 14 липня до колони шпиколощан, яких вели на страту, прилучили й бабусю Марію (маму батька Юрія Савіяновича) і її невістку Євдокію з малим Юрком на руках. Жінки відставали від загальної колони кілька метрів (у бабусі були хворі ноги, у Євдокії – дитина на руках). Позаду йшов німецький солдат-конвоїр. Зайшли вони на одну з вулиць, полум’я від палаючих будинків обпікало прохожих, зокрема обличчя малого Юрка. Мама, рятуючи дитину, прикривала малого хустиною. Сталося неймовірне…Солдат-конвоїр підійшов до жінок, відслонив хустинку, подивився на хлопчика, руками повернув приречених в протилежний бік і скомандував «цюрік». Так вони були врятовані.
Молоді та середнього віку чоловіки, доля яких вберегла в попередні роки, із зброєю в руках у 1944 – 1945 рр. гнали загарбників з території України і перемогою закінчували війну з фашистською Німеччиною. Нажаль, багато односельчан не повернулися з фронтів війни. Таких нараховується сорок чотири чоловіки. Серед них і батько Юрія Савіяновича.
З часом село почало відбудовуватися. Збудували й нову школу, сім років тут навчався Юрій Савіянович.
Важко довелося в житті матері Юрія Савіяновича Євдокії Григорівні (14.03.1914-13.02.2001). Чоловік загинув на фронті, батька розстріляли фашисти, хату спалили; залишилась з малою дитиною і свекрухою, яка також вимагала догляду. Їй доводилось часто виконувати як жіночу, так і чоловічу роботу (орати, косити, молотити …). Зазначимо, що до 1950 р. господарства були одноосібні, колгоспів не було. Сім’я мала вісім гектарів землі, коня, корову. За вирощений врожай (це в основному зернові культури) купували будівельні матеріали і будували потрібні будівлі. Так в одній з них для тимчасового проживання обладнали дві жилі кімнати. А 1950 р. перейшли в нову хату (правда, доводити її до пуття довелося не один рік), що не поступалася більшості сільських хат.
Важко було і після колективізації. Тракторів, комбайнів й іншої техніки не було. Хлібну масу косили в ручну косами, жали серпами, у кращому разі – кінними косарками. Жінки в’язали снопи, складали в півкопи. Потім снопи складали в скирти на колгоспному дворі. Восени протягом кількох місяців молотили з допомогою молотарок. Євдокія Григорівна, в основному подавала снопи в“ненаситне жерло” молотарки. Це був дуже важкий конвеєр.
Потім були роботи, пов’язані з очищенням зерна.
Не легко також було працювати під час жнив у полі. А поля були й на відстані до трьох кілометрів від дому. За перерву на обід треба було нажати рядно трави, щоб і на зиму заготовити сіна для корови, принести її додому (часто по горбистій місцевості), подоїти корову, та й виконати іншу необхідну роботу. Вечором – ця сама процедура.
І за весь рік праці в колгоспі в ті часи за нараховані трудодні був заробіток 25 – 30 кілограм зерна (грошима не виплачували).
Проте, горе, що випало на долю Євдокії Григорівни, не позбавило її доброти, щедрості, житейської мудрості, всепрощення.
Не дивлячись на важкі умови, повоєнну скруту й інші негаразди, мати Юрія Савіяновича намагалася дати сину хорошу освіту. Звичайно, і Юрію уже з дитячих років доводилось допомагати матері в господарських справах.
Досить швидко, цікаво та результативно минуло навчання у Шпиколоській семирічній школі (1948 – 1955 рр.) та в Кременецькій середній школі № 3, яку ювіляр закінчив у 1958 році з срібною медаллю.
Впродовж 1958 – 1963 рр. Юрій Савіянович навчався на фізико-математичному факультеті в Кременецькому державному педагогічному інституті за спеціальністю «математика й фізика», який закінчив з відзнакою (присвоєна кваліфікація та звання «вчитель математики і фізики середньої школи»). Так, в поєднанні активної участі в житті інституту та успішного навчання, фізичної праці і активного дозвілля промайнули дитячі та юнацькі роки майбутнього професора.
Після закінчення педагогічного інституту, Юрій Савіянович працює вчителем Старотаражської семирічної школи Кременецького району, і, вирішивши присвятити себе педагогічній та науковій діяльності, вступає в 1963 р. до аспірантури при фізико-математичному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова) на спеціальність «Обчислювальна математика».
В університеті молодий педагог зростав як науковець, працюючи пліч о пліч з відомими науковцями, педагогами, переймаючи у них досвід, та, водночас проявляв неабияку наполегливість, працьовитість, сумлінно виконуючи покладені на нього обов’язки. Так, досягнувши значних успіхів у професійній діяльності, після закінчення аспірантури в 1966 році Юрій Савіянович був зарахований на посаду асистента кафедри вищої математики Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького.
Вагомий вплив на ювіляра здійснив його науковий керівник професор Лященко Микола Якович, що давав цінні поради молодому науковцю, спрямовував його діяльність в потрібному напрямі. В 1968 році захистив дисертацію на тему «Про деякі питання наближеного обчислення інтегралів» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук.
Після захисту кандидатської дисертації почалася водночас цікава і не легка робота на педагогічній ниві, де довелося вдосконалювати свою педагогічну майстерність, переймати досвід у своїх вчителів, колег, науковців. Робота у вищому навчальному закладі не може залишити осторонь і наукову дільність, а тому Юрій Савіянович бере активну участь в науковій діяльності університету, країни, пишучи наукові статті, беручи участь в конференціях, семінарах, а з часом, – виконуючи держбюджетні теми.
Не стояв Ювіляр осторонь і від сімейного життя. У 1968 році взяв шлюб з Андрущенко Катериною Іллівною, випускницею фізико-математичного факультету Херсонського державного педагогічного інституту 1965 року, яка два роки була стажистом, а з 1967 року аспірантом при фізико-математичному факультеті КДПІ імені О. М. Горького. Згодом кандидат фізико-математичних наук, доцент, після закінчення аспірантури і до виходу на пенсію (2012 р.) працювала на кафедрі вищої математики Київського національного університету технологій та дизайну.
У 1981 році в Юрія Савіяновича і Катрини Іллівни народився син Андрій. Не варто дивуватися і тому, що Андрій повністю вдався у батька та матір, пішовши їх шляхами в науковій та педагогічній ниві. Так, у 2010 році Андрій Рамський захистив кандидатську, а в 2016 році докторську дисертацію зі спеціальності 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством», і наразі працює завідувачем кафедри фінансів та економіки Київського університету імені Бориса Грінченка.
Понад 30 років тому, у 1985 році, у всі середні і вищі педагогічні навчальні заклади було введено нову навчальну дисципліну – «Інформатика». Це зумовило необхідність забезпечити підготовку вчителів до навчання в школі курсу «Основи інформатики» та розробку відповідного навчально-методичного забезпечення. Одразу ж при Міністрестві освіти СРСР було створено робочу групу з розроблення програми навчання основ інформатики в середніх і вищих педагогічних навчальних закладах та проведено на базі МДУ імені М.В. Ломоносова Всесоюзну конференцію викладачів основ обчислювальної техніки і програмування педагогічних інститутів з проблем започаткування шкільного курсу інформатики, впровадження комп’ютерів в навчальний процес в середніх і вищих навчальних закладах. До цих подій мав безпосереднє відношення Юрій Савіянович, який взяв участь у роботі конференції, а в подальшому брав активну участь в інтенсивній підготовці перших вчителів інформатики на базі новоствореної кафедри інформатики та обчислювальної техніки (згодом перейменовано на кафедру інформатики) Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького.
В цьому ж році доцент Рамський Ю.С. був переведений на кафедру інформатики та обчислювальної техніки як один з ключових фахівців.
Вже до 1988 року стала зрозумілою необхідність перебудови всієї методичної системи навчання інформатики в середніх і вищих педагогічних навчальних закладах, і в першу чергу цілей, змісту і засобів навчання, зокрема створення нових програм і відповідних навчальних посібників.
Наступні роки науково-педагогічної діяльності Юрія Савіяновича Рамського були присвячені публікації методичних матеріалів на допомогу вчителям інформатики, підготовці та проведенню навчальних телепередач з основ інформатики та обчислювальної техніки, підготовці навчальних посбіників та підручників, участь у роботі журі (заступник голови, голова) обласних і всеукраїнських учнівських та студентських олімпіад з інформатики, підготовці перших кандидатів наук з методики навчання інформатики …
Так, за 8 років після введення інформатики як обов’язкового навчального предмета в школі та початком вивчення інформаційних технологій в вищих педагогічних навчальних закладах, Юрій Савіянович (сам чи у співавторстві) опублікував 3 методичних рекомендації, 7 навчальних посібники, 7 програм навчальних дисциплін, був автором концепції змісту наскрізної освіти з інформатики і обчислювальної техніки, великої кількості наукових статей та матеріалів доповідей на конференціях та семінарах. Тому, у 1993 році, враховуючи великі наукові, методичні та педагогічні здобутки, Юрій Савіянович отримав вчене звання професора.
Наступні роки (і до цього часу) відбувалося становлення і розвиток методичних систем навчання інформатики в школах та вищих навчальних закладах. Вагому роль у цьому процесі належить Ю.С. Рамському: підготовка вчителів інформатики, кандидатів педагогічних наук з терії та методики навчання інформатики, участь у різноманітних конкурсах, семінарах та наукових конференціях, публікація численних статей, видання навально-методичних посібників. Зокрема, підготовлено 21 кандидата наук та опубліковано більше 250 наукових та навчально-методичних праць.
8 лютого 2008 року на базі кафедри інформатики Інституту фізико-математичної та інформатичної освіти і науки було створено Інститут інформатики, який у зв’язку з удосконаленням структури НПУ імені М. П. Драгоманова був періменований у 2016 році на факультет Інформатики.
Першим його директором був доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України Жалдак Мирослав Іванович. Наразі факультет інформатики очолює кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри компютерної інженерії Франчук Василь Михайлович.
Так, у жовтні 2008 р. ректором НПУ імені М.П. Драгоманова академіком Андрущенком В.П. було підписано наказ № 473 від 9 жовтня 2008 року про «реорганізацію структурних підрозділів Інституту інформатики шляхом реорганізації кафедри інформатики» за яким Ю.С. Рамський був призначений виконувачем обов’язків завідувача кафедри інформаційних технологій і програмування, а згодом був обраний за конкурсом на цю посаду.
У 2013 р. Ю. С. Рамський захистив дисертацію «Методична система формування інформаційної культури майбутніх вчителів математики» на звання наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (інформатика) (науковий консультант –доктор педагогічних наук, академік АПН України, професор Жалдак М.І.).
Впродовж багатьох років Юрій Савіянович є одним із відповідальних редакторів зібрника наукових праць «Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання», був одним із редакторів збірників «Проблеми інформатизації навчального процесу», «Проблеми інформатизації освіти», «Сучасні інформаційні технології в навчальному процесі» та ін. Один з керівників Всеукраїнського науково-методичного семінару з проблем інформатизації освіти, який функціонує при факультеті інформатики НПУ імені М. П. Драгоманова.
За сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток науки та освіти України Юрій Савіянович був нагороджений численними грамотами, медалями та відзнаками, а в 2014 році був обраний академіком Академії наук вищої освіти України.
Доцент кафедри інформаційних технологій
і програмування, кандидат педагогічних наук
Твердохліб Ігор Анатлійович
